
Перехід кордону зайняв три години пішки. Добре, що у нас було мало речей. Поляки розгорнули намети, де була можливість підкріпитися та відпочити. Але ми цього всього не бачили. Уточнивши куди прямуємо, посадили в поліцейську машину і відвезли до першого гуманітарного пункту під Любліном. Дорогою, проїжджаючи торгові центри, магазини, МакДональдз, кафе – постійно питали чи ми не хочемо кудись зайти. І це було дуже щиро, по-людськи. Відчувалося, що зовсім незнайомі люди прагнули не просто допомогти, а хоча б якось розрадити. Зранку приїхали родичі з Італії і забрали до себе.
По приїзду в Італію потрібно пройти процедуру реєстрації та подати документи на тимчасовий захист. Вона не є обов’язковою, але варто, якщо не знаєш на скільки часу приїхав. Хоча б для можливості відвідати лікаря, школу чи садок. Ми довго чекали правильних процедур та форм для цього. В Італії нічого не роблять поза законом, але й не дуже поспішають їх приймати.