Ілля Єжов
сервісний інженер
РЕНОМЕ СМАРТ
Продукт:
Сервісне обслуговування банківських пристроїв
Як це працює: Ілля Єжов про сервісне обслуговування банківських пристроїв під час війни
У спецпроєкті “Як це працює?” ми розповідаємо історії менеджерів проєктів, персоналу, продажів, керівників напрямів, маркетологів, програмістів, розробників аби дізнатися, як інноваційні рішення допомагають створювати продукти, що спрощують людям життя.
Наш наступний герой, сервісний інженер РЕНОМЕ СМАРТ Ілля Єжов, розповідає про те, як утримувати ”непомітний фронт” та лагодити банківську техніку, щоб українці могли знімати кошти, вносити їх на рахунок, здійснювати перекази, оплачувати товари і послуги. Навіть у місцях, що часто потерпають від обстрілів ворога.
Як ви стали сервісним інженером, розкажіть про свій шлях?
До 2014-го у мене була гарна робота, працював ІТ-директором невеликого підприємства. У 2015 році був мобілізований, після служби з роботою не дуже складалося. Шукав за спеціальністю, адже мав гарний досвід в адмініструванні мереж та систем, розумівся на електроніці. Якось потрапив на співбесіду у РЕНОМЕ, потім навчання, яке тривало два тижні, і от скоро буде два роки, як працюю сервісним інженером.
Пригадайте, будь ласка, яким був лютий 2022-го?
Готувався до війни, на невідворотність якої вказували новини й політична обстановка. Планував приєднатися до війська, однак через стан здоров’я мені відмовили. Не хотів залишати рідний Краматорськ. Вирішив, що залишатимусь вдома допоки можна буде.
24 лютого мав виконати переінсталяцію банкомату в Авдіївці. Але не склалося. Через ракетний удар я нікуди не поїхав. А той пристрій, думаю, взагалі згорів. Хай там як, перевірити зараз це неможливо.
Того дня взагалі на роботу не вийшов. Попередив керівника, що поки беру паузу, потрібно було спланувати все й відвезти рідних у безпечне місце. Невдовзі робота відновилася, зараз працюю практично у звичайному режимі. Але із зірочкою – можливі ракетні удари та повітряні тривоги.
Як це працює
Розкажіть про роботу та які види пристроїв обслуговуєте?
Загалом, у мене банкомати cash out різних моделей, але є й cash in в одному з банків та POS-термінали.
Через війну та певні трансформаційні процеси в компанії, збільшилась географічна зона, яку я обслуговую. Вона складається з Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, Слов’янська, Миколаївки, Лиману, Борової, Барвінкового. Тож тепер я, як жаба-мандрівниця.
Які фактори впливають на швидкість відновлення девайсів, їхню роботу загалом?
Перед тим, як розпочати ремонт пристрою, до нього ще треба дістатися. Якщо якісь “завали” — простіше, гірше, коли для доступу потрібно домовлятися з двома-трьома людьми. Не дуже люблю вести комунікацію.
По друге, стан доріг. Якщо до війни вони були не дуже, то зараз те, що залишилося, дорогою й близько не назвеш. Просто напрямок. Плюс, підірвані або зовсім відсутні мости. Багато часу доводиться витрачати на обхідні шляхи. Повірте, їхати ними не набагато краще. На деяких ділянках не можна з’їжджати навіть на узбіччя, бо можуть бути міни або що. Весь час треба слідкувати куди і як прямуєш, якщо потрібна зупинка, то лише на асфальті, щоб бачити, що під ногами. І добре, що зараз у мене є службове авто з високим кліренсом, інакше до техніки не дістався б.
Третій момент, у багатьох місцях відсутнє опалення, а це погано впливає на роботу банкоматів. Зараз ми намагаємося модернізувати та встановити сякі-такі обігрівачі — не найкраще рішення, але єдине, що можна вдіяти за цих умов.
Так виглядала техніка відділення Ощадбанку
у смт. Борова, Харківської обл. після обстрілів
Як це працює
Що стало нормою з приходом війни?
Коли тривога, потрібно швидко ховатися в укриття. Якось тільки закінчив роботу, почався обстріл реактивними системами залпового вогню. Встиг виїхати з Курахово, летів, порушував усі можливі правила і, в принципі, зробив правильно. У вечері дізнався про дев’ять загиблих в тому районі, де проїжджав.
“Бронежилет і каска – завжди з собою.
Іноді доводиться їх одягати.”
Бронежилет і каска — завжди з собою. Інколи доводиться їх одягати. А ще маю тактичні рукавиці, захисні окуляри, наколінники, аптечку з турнікетами, бинтами й усім необхідним для надання першої домедичної допомоги. У робочий час, Бог милував, користуватися не доводилось. А взагалі, ставали в пригоді. Ще маю два вогнегасники.
Як ситуація з доставкою комплектуючих, бувають затримки?
На початку вторгнення затримки були через збої в роботі Нової пошти, великі черги, бо люди передавали багато речей. Був період, коли вона взагалі не працювала. Також нещодавно, після ракетного удару біля центрального відділення в Краматорську.
Проте загалом з доставкою проблем немає. Якщо щось не вдалося забрати сьогодні, можу це зробити завтра. Найдовший період, який доводиться чекати запчастину — два-три дні. Але здебільшого усе приходить швидко й згідно з замовленнями. Дуже допомагає ХелпДеск. Наприклад, якщо з ладу виходить якийсь модуль, залишаю заявку і через пару днів він вже у мене.
Однак, маю трохи іншу історію: запчастини, які планував відправити на ремонт 26 лютого минулого року, досі доводиться переховувати. Відправити вчасно не зміг, бо розпочалась війна, сховав. Потім довелося перевезти на іншу локацію. Гараж, який орендував потрапив під обстріл через три дні, як я все звідти вивіз. Через зміну місць вони в мене перемішалися. Тепер потрібно з’ясувати, що робоче, а що ні. Це займає багато часу. Сподіваюся, найближчим часом завершу сортування і необхідне відправлю в Рівне.
Як це працює
Як змінилося життя рідного міста?
До війни Краматорськ був великим промисловим містом, де крутилися великі гроші. Не все було ідеально, але декілька металургійних і машинобудівних гігантів тут все ж працювали. Місто було дорогим за рівнем життя у порівнянні, скажімо, з сусіднім Слов’янськом, що знаходиться за п’ятнадцять кілометрів. Й туди було вигідніше зганяти автомобілем, щоб зробити закупи. Краматорськ був чистим, останнім часом до ладу привели центральну частину, сквери та парки.
Через війну багато людей покинули місто. Деякий час не було газопостачання, перебої з електрикою і ми викручувались, як могли. Навіть готували на дровах. Біля під’їзду будинку збудував невелику плиту з каменю і “скооперувався” з сусідкою, яка також залишилась сама. Тож я привозив продукти, а вона готувала. Тоді найважливішим у нашому рівнянні було пальне.
Як це працює
Невдовзі з’явився газ, опалення, але люди повертатися не поспішають. Роботи все одно немає — підприємства зупинилися, їхні цехи як мінімум раз на тиждень потрапляють під обстріл.
Єдине, що тішить в цій ситуації, — побільшало української мови. Особливо серед молоді, тієї, знаєте, що підкочує штани та взимку ходить у кросівках на босу ногу. Сам я однаково добре володію і російською, і українською, та використовую в залежності від того, на якій до мене звертаються.
