Пісні до Дня Вишиванки
Не твоя війна
Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?
Гілля калин похилилося.
Мама, не тим ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Місто Марії
Сонце зійшло над Азовом,
Вітер над дюнами дме,
Холодно, але пісок
Пахне весною!..
Очі вже звикли до втоми,
Надто багато причин,
Мрію, як нам буде знов
Добре з тобою!..
Приспів:
Ні корабельні гармати
Не розіб’ють мою мрію!
Віру ніколи не зрадить
Серце моє!
Буде до віку стояти
Праведне місто Марії,
Доки над гордим Азовом
Сонце встає!
Небо гримить над Азовом,
Ворог гарматами б’є,
Звечора навіть бетон
Пахне війною…
Думати, як буде завтра,
Часу нема і причин,
Серце і руки давно
Звиклі до бою!..
Приспів:
Ні корабельні гармати
Не розіб’ють мою мрію!
Віру ніколи не зрадить
Серце моє!
Буде до віку стояти
Праведне місто Марії,
Доки над гордим Азовом
Сонце встає!
І ми залишились собою,
Ми загорнулись у ніч,
І вільні уста
Стисли від болю,
Але й в найглибші підвали
Світло повернеться знов,
Крик нового дня
Рветься на волю!
Приспів:
Ні корабельні гармати
Не розіб’ють мою мрію!
Віру ніколи не зрадить
Серце моє!
Буде до віку стояти
Праведне місто Марії,
Доки над гордим Азовом
Сонце встає!
І доки над вільним Азовом
Сонце встає!
Доки над нашим Азовом
Сонце встає!
Ой у лузі червона калина
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан,
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Без бою
Що ж це я
Що ж це я не зумів
Зупинитися вчасно
Все ясно
Зі мною тепер і назавжди
Пізно не йди
Не йди від мене
Я налию собі, я налию тобі вина
А хочеш із медом
Приспів:
Хто ти є? Ти взяла моє життя
І не віддала
Хто ти є? Ти випила мою кров
І п’яною впала
Твої очі кличуть, хочуть мене,
Ведуть за собою
Хто ти є? І ким би не була ти,
Я не здамся без бою! (2)
Шо ж це я
Шо ж це я не зумів
Зупинити себе, тебе
Сьогодні
Сьогодні так дує
Без тебе сумую
Сумую без тебе
Накинь щось на себе
Я налию собі, я налию тобі вина
А хочеш із медом
Приспів
Я налию собі, я налию тобі вина
А хочеш із медом
Приспів
Я не здамся без бою!
Люди, як кораблі
Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені,
Хто і в чому є винен, на нашій землі, –
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода,
Глибока і темна, до самого дна,
До самого-самого дна.
На глибині зустрічаються всі,
Так, ніби, в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.
Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
Наш океан знає більше, ніж ми, –
Секрети всі у нього на дні,
А ми ходим зверху, великі й малі, –
Люди як кораблі.
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.
Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
Де би я
Я вештався світом,
Шукав дивні квіти,
З кожним наступним кроком
Рахував роки…
Твоїми ногами знаходив
Занедбані храми,
Серце, відлите в камені,
Легшало навпаки…
Приспів:
Де би я, де би я, де би я,
Де би я не був – все про тебе
Нагадує, мов позаду ідеш,
Або дивишся на мене крізь світ…
Де би я, де би я, де би я,
Де би я не був – все охоплено
Твоєю владою, за собою ведеш,
Вимальовуючи слід…
Буває злітаю, хочу сховатись
Від зграї – все вмить завмирає,
Коли очі твої кидають пелюстки…
Я все розумію, але недосяжна мрія
Буде жити і після того,
Як дістанусь твоєї руки!..
Приспів.
Ти завжди зі мною поруч –
Праворуч або ліворуч,
В розмовах сторонніх людей
Я чую твої думки…
Проте, до нестями мусимо бавити
Себе почуттями, ідем по одному колу,
Наче стрімкі струмки…
Приспів.
Україна
Дороги іншої не треба
Поки зорить Чумацький Шлях
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках
Мені не можна не любити
Тобі не можна не цвісти
Лиш доти варто в світі жити
Поки живеш і квітнеш ти
Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг
Поки кохаєм до нестями
Іще не скоро наш кінець
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець
Ще свічка наша не згоріла
Ще наша молодість при нас
А те, чи варте наше діло
То скажуть люди й скаже час
Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг
