Як розуміти і підтримувати військових правильно
27 листопада працівники ГК РЕНОМЕ побували на тренінгу «Особливості спілкування з військовими». Інформацією та практичними кейсами ділилась Тетяна Жемга, координаторка осередку ГО Атлант-Рівне, психологиня Центру ментального здоров’я.
Основні тези тренінгу:
1. Військові втрачають довіру до оточуючих і її доведеться завойовувати знову щирим і безкорисливим ставленням. За замовчуванням вони довіряють лише побратимам, які довели у бою, що не підведуть.
2. У зоні бойових дій головне завдання військових — виконати наказ. У цивільне життя вони переносять очікування чіткого та миттєвого виконання прохань і вимог.
3. Через необхідність виживати, усі рефлекси військових доведені до автоматизму: вони не мають часу на роздуми, якщо вважають, що поруч небезпека. Вони діють, а тоді думають.
Тому: не підходьте ззаду, не робіть різких рухів, не видавайте несподіваних голосних звуків тощо. Те, що нам здається буденним — для них загроза.
4. Перший час після повернення з фронту військові можуть бути замкненими і беземоційними, подекуди навіть черствими. Їм потрібен час, щоб «відійти» і знову навчитися проявляти живі емоції. З боку оточуючих потрібен час на адаптацію, терплячість, контроль висловлювань, відсутність розпитувань (якщо військовий хоче, він сам розповість). Краще спілкуватись на нейтральні теми, транслювати позитив.
5. Якщо у військового є каліцтва — не акцентуйте на них увагу. Не потрібно жаліти, виявляти огиду. Пропонуйте допомогу, але не нав’язуйте її.
6. Якщо під час спілкування виникла агресія — не намагатися переконувати, не провокуйте військового. Дайте час заспокоїтися. Дбайте про свою безпеку. Усі конфлікти краще вирішувати через слова вдячності.
7. Усім, хто переніс контузію (а це — більшість) — категорично заборонено вживати алкоголь. Про це треба пам’ятати, щоб уникнути агресії щодо себе і проблем для колишнього військового.
Після війни в цивільних умовах гине більше військових, ніж у воєнний час. Щоб зменшити ці втрати ми повинні потурбуватися про них!
